Цього разу ми обпірнали фактично всі найцікавіші місця, до яких можна дістатись яхтою або автобусом з Шарма протягом максимум двох годин: Shark & Iolanda reefs, Dunraven, Thistlegorm, рифи біля острову Tiran, каньйони в Дахабі та легендарну Blue Hole. Про подробиці дайвів я напишу окремо. Тепер до отримання технодайверських ліцензій літати в Шарм Ель Шейх нам сенсу нема: до деяких приміщень всередині Thistlegorm'а та до дна Blue Hole (перша полиця - ~114 м, друга - ~240 м) можна дістатись тільки маючи кілька балонів зі спеціальними дихальними сумішами.
Я дуже шкодую, що вирішив не летіти в Шарм цього літа: гіди клубу казали нам, що такої кількості різної підводної сволоти, яке можна було спостерігати цього серпня, вони не пам'ятають взагалі. На локальних дайвах (це коли пірнають прямо під берегом, часто поруч з якимсь готелем) люди бачили все - від мант та молотків до китових акул. Зараз підводне життя порівняно бідне: вся білякоралова дрібнота залишилась, а от велика риба пішла або вглиб, або на південь. Справа в тому, що річний перепад температур в північній частині Червоного моря сягає 10 градусів, що для місцевої риби суттєво. Тому з падінням температури води, все життя, що не прив'язане до рифів, рушить на південь, прямо як перелітні птахи. Хоча справедливості заради треба сказати, що навіть тої риби, що лишається, вистачає, щоби відчувати себе як всередині акваріуму, або, скоріше, в рибній юшці. А на одному з останніх дайвів, на рифі Iolanda, я бачив стаю кальмарів. Напівпрозорі, під водою на відстані кількох метрів вони фантастичні. Складається враження, ніби вони не відносяться до фауни планети Земля... Неймовірне видовище.
Занурення ми замовляли прямо в готельному дайвінг-центрі, філіалі шармського дайверського клубу Camel Dive Club. Особливість цього клубу полягає в тому, що кожного дня нас переконливо просили, навіть попереджали, щоби ми в жодному разі не запізднювались на виїзд, але жодного разу автобус, що віз нас з готелю на занурення, не приїхав вчасно :-)
До речі, в цього клубу прямо в Наама Бей є свій готель з цілком пристойними умовами в ньому, каль'янною кімнітою на першому поверсі та уматовим баром на даху, де щоп'ятниці влаштовується клубна вечірка з музикою, дешевим пивом та безкоштовним арахісом. На вечірці можна поспілкуватись з інструкторами та гідами в неформальному оточенні. Чим взагалі ще цікавий дайвінг, так це спілкуванням. Після занурення, особливо, якщо воно було складне або емоційне, людей пробиває на поговорити. І це, чесно кажучі, чудово. Я особисто за ці дайви наговорився досхочу з цілою купою різних людей з різних країн. Навіть про фінансову кризу говорили :-)

Заключення
Всього за цей виїзд я зробив 17 занурень (Юлька - 15), отримав з десяток порад, куди ще і в якому форматі треба їхати пірнати далі, з'їв десяток курячих та м'ясних бургерів на обід та поміняв режим так, що тепер я прокидаюсь о 6:30 ранку замість лягати о 4-й. Виїзд удався.

З оригіналом звіту та автором можна познайомитись тут http://mykola.org/blog/2008/12/post-100.html